Здається, що автомобілі з правим кермом з’явилися на наших дорогах відносно недавно — коли стали доступні іномарки з Японії, з Далекого Сходу або транзитом з Європи. Але, виявляється, ще з початку 60-х років в СРСР частина машин з правим кермом, що випускаються на експорт, використовувалася для внутрішніх потреб. А якщо копнути глибше?
Заборона Єжова
Перші автомобілі, що з’явилися в Європі, а потім і в Російській Імперії, мали розташоване праворуч кермо. Вважалося, що так зручніше і безпечніше, адже водій транспортного засобу виходив з нього не на проїжджу частину, а на тротуар. Крім того, перебуваючи праворуч, водій краще бачить і може зреагувати на рух пішоходів. Швидкості раніше були невеликими, і тому при зіткненні із зустрічним транспортним засобом жертв майже не було. А ось пішохід, який вирішив перебігти дорогу, цілком міг серйозно постраждати.
Всі автомобілі, вироблені в СРСР у 20-х і на початку 30-х років, були з правим кермом. Але в 1932 році їх випуск був припинений. Керівництво Союзу вирішило, що настав час припинити копіювати Захід, тим більше що правосторонній рух в СРСР робив більш зручними (хоча і менш безпечним для водія) саме ліве положення керма. До 1937 року праворульні авто експлуатувалися в країні поряд з новими , а потім були заборонені указом тодішнього наркома внутрішніх справ.
Експортні зразки
На початку 60-х років, коли транспортна промисловість країни активно розвивалася і освоювала нові моделі авто, було вирішено виготовляти їх у тому числі і на експорт. Але класичні леворульні машини не користувалися попитом за кордоном. Тому всі експортні моделі перероблялися під праве кермо і мали відповідний індекс в назві «П».
Виявилося, що і всередині країни такі модифікації в деяких випадках дуже зручні. Наприклад, для потреб листонош. На праворульном авто можна було під’їхати впритул до тротуару, де зазвичай розташовувалися приймальні поштові скриньки, і вийняти кореспонденцію, навіть не покидаючи кабіну. Важливим був і той факт, що навантажений поштою водій виходив саме на тротуар, а не на проїжджу частину.
Варто згадати ще про один момент. Так як праворульні модифікації виготовлялися на експорт, при їх складанні застосовувалися більш якісні комплектуючі та технології. По надійності такі транспортні засоби практично не поступалися європейським аналогам. А тому не тільки представники поштових служб мріяли про експортні «Жигулі» або «Волги». Адже багато з тих машин «бігають» і зараз.
